Отримавши змогу вдруге (і на цей раз на довго) побувати у Вірменії, я вирішив також продовжити подорожі цією країною, та відкрити для себе нові місця та краєвиди.
Варто зазначити, що Вірменія дуже релігійна країна, тому більшість визначних місць пов'язана, саме з духовністю. І не випадково, що моє дослідження Хаястану (саме так називають свою країну вірмени) почалось з Хор Вірапу. Цей монастир розташований поблизу турецького кордону, який видно неозброєним оком (навіть військових через бінокль). Нажаль через певні політичні і ідеологічні розбіжності (зокрема в питанні геноциду), кордони між цими державами закриті, що, на мою думку, дуже шкодить нормальному розвитку регіону.
З чотирьох (Турція, Грузія, Азербайджан та Іран) держав, які оточують Вірменію, окрім Турції, закритий кордон і з Азербайджаном, а поїздка у Іран принесе в ваш паспорт штамп, вид якого не викликає великого оптимізму та радості при в'їзді у Ізраїль та США. І лише Грузія, так би мовити, відкрита для вірмен.
Окрім кордону, тут звісно є на що дивитись. Саме з Хор Вірапу, відкривається чудовий вид на засніжений Арарат, який тут можна сказати - просто на долоні.
З чотирьох (Турція, Грузія, Азербайджан та Іран) держав, які оточують Вірменію, окрім Турції, закритий кордон і з Азербайджаном, а поїздка у Іран принесе в ваш паспорт штамп, вид якого не викликає великого оптимізму та радості при в'їзді у Ізраїль та США. І лише Грузія, так би мовити, відкрита для вірмен.
Окрім кордону, тут звісно є на що дивитись. Саме з Хор Вірапу, відкривається чудовий вид на засніжений Арарат, який тут можна сказати - просто на долоні.
Так от, чим найбільш відомий Хор Вірап, так це тим, що тут знаходиться глибока келія, де аж 13 років провів визначний діяч в історії Вірменії та її Церкви - Григорій Просвітитель. За іронією долі, його туди вкинув цар Трдат ІІІ, за проповідування християнства, а вже після відбуття свого покарання Григорій вилікував та хрестив царя, та проголосив християнство офіційною релігією у Вірменії. В наші часи, на території монастиря ведуться богослужіння в церкві, яка була збудова в 1662 році.
Відео з Хор Вірапу (не моє) :
Відео з Хор Вірапу (не моє) :
В цей же день, я мав змогу відвідати чи ненайважливіше місце духовного паломництва - Ечміадзін, своєрідний Ватикан, Вірменської Апостольської Церкви. Там знаходиться престол Католікосів (саме так називається глава місцевої церкви). Окрім монастиря тут знаходяться богословські школи, музей, пам'ятник жертвам геноциду, тощо.
На головному соборі, можна побачити вирізьблене обличчя шейха, яке зробили там місцеві монахи, під час того коли арабський правитель-завойовник стояв на підступах до Ечміадзіну. Взнавши про такий жест монахів, задоволений правитель, залишив святе місце без розрух. Було б добре таке ж зробити і на Верховній Раді, щоб деякі депутати залишили і нас в спокої ;)
При соборі, функціонує музей церковних цінностей. Він доволі простуватий, адже знаходиться в приміщенні головної церкви, проте якість експонатів та їх цінність просто зашкалює. Мощі святих та колишніх каталікосів, спис Гехард, яким проткнули Ісуса, безліч церковних реліквій та пам'яток з дорогоцінних металів та делікатної роботи. Хто буває в цих місцях просто зобовязаний відвідати цей музей. Що мені також запамяталось, так це цінова політика входу туди. Для іноземців ціна становила 1500 драм(близько 3 євро), для вірмен 500, а для студентів-вірмен - 300. Думаю, це радше не ознака жадності чи спроби наживи, а прояв особливого ставлення до віри(яке у Вірменії відчутне).
Відео з Ечміадзіну (не моє) :
Далі буде...
Далі буде...
No comments:
Post a Comment