Щоденник ERASMUS. Story continues..

Другий семестр мого перебування на програмі ERASMUS MUNDUS через події в Україні, почався не дуже весело. Важко було зосередитись на навчанні, важко було бути не там де я мав бути. Мені не залишалось нічого іншого як займатись онлайн активізмом, перебувати в так званій диванній сотні та активно поширювати інформацію про Україну в Словаччині, шляхом презентацій та банальним спілкуванням. Це мінімальне, що я міг зробити у своїй ситуації, залежності від навчального контракту. 

Я вернувся до Словаччини на початку січня. І одразу поринув у процес навчання. Роботи були багато, і на кілька фронтів. Але ось пройшло вже практично три місяці від початку семестру, і хочу підбити підсумки. Перша сесія вдалась на славу. Лише один екзамен, не на максимальну оцінку. Власне найважчий, і з якого я найбільше почерпнув за цей час. Просто викладачка дуже вимоглива, і саме її я обрав як свого координатора по написанню магістерської роботи.



Чи було важко здавати сесію? Не можу сказати. Якщо хотіти, і прикласти трішки зусиль - все буде в шоколаді. Сесія на порядок легша чим в Україні. Бо у разі чого викладач тобі тут друг. Звісно ніяких балів просто так не доставить. Але порадить, дозволить пере здати (в рамках процесу це дозволено), і власне підстосується під тебе, може навіть врахувати деякі побажання. Це тебе власне більше надихає, аніж тиранія та тюрма, яку можна було відчути під час мого навчання на юридичному факультеті. 

На новий семестр я вибрав практично всі предмети, які були доступні, а також словацьку та іспанську мови. Словацька в мене вже на доволі непоганому рівні. Мова (як і кожна слов'янська) для українця не важка, такий собі мікс російської, української та польської. Щодо іспанської то її я почав вчити в кінці грудня. Вирішив розширити мовний запас іноземних слів. Хоча хто зна, можливо доля закине мене і в ті края.

Владнавши всі бюрократичні процедури з навчальним процесом (бюрократія в Словаччині до слова, на дуже високому рівні, але від цього здається ніхто аж так не страждає, бо немає такої корупції на нижчому рівні) я вирішив цей семестр зробити більш розкутим в плані поїздок.

Перша з них, до замку в словацькому місті Тренчин. Гарно проведений день, чудовий замок, хороша компанія, і я вернувся до свого містечка повним сил та бажань продовжувати подорожі та власне навчання. Про нього не треба забувати.

До речі, дуже лояльно адміністрація ставиться і до подорожей та відвідин різного роду конференцій, семінарів і тому подібного. Підійшовши, до декана факультету, був приємно здивований діалогом приблизно такого змісту:

"- Пане декан, я збираюсь відвідати одну конференцію в Угорщині, в місті Гьор хотів би спитати чи...

- Яка тема?

- Політика країн Вишеградської четвірки, вона буде...

- Супер. Їдь. Без проблем. Ми раді, що студенти будуть представляти наш факультет, та й самі для себе почерпнуть чогось нового. Привезеш мені магнітик".

Теж мотивує, чи не так? Зловживати звісно не треба, бо пропустиш багато матеріалу. А серед них і так звані блок-лекції. Їх читають заїжджі викладачі, протягом 3 днів по 2-3 лекції в день. І до речі саме вони досить високого рівня, як в плані знання англійської так і академічності. 

Так от, щодо семінару. Відбувався він у період з 24-28 лютого, в угорському місті Дьор. Невеличке, але симпатичне містечко, яке в 2017 прийме молодіжні олімпійські ігри. Протягом 4 днів насиченої програми, та виступів від цікавих та досвідчених лекторів, лишився задоволений практично на 100 процентів. Єдиний мінус - відсутність часу для дискусій, а вони просто таки напрошувались і кипіли. Великим плюсом конференції було і те, що по її завершенні ти отримуєш сертифікат на 5 ECTS (кредити в рамках Болонського процесу), що є дуже великим плюсом. Адже це означає що в майбутньому ти зможеш не взяти якийсь предмет, і приділити увагу іншим предметом, чи то просто подорожувати.

Протягом доволі насиченого березня, я також відвідав Мальту. Мій допис(англійською) про неї тут.

В кінці березня, я також був одним з доповідачів на лекції на тему подій в Україні та Кримського кризису. Було доволі багато студентів (загалом близько 50), яким було цікаво послухати цю презентацію. Хоча насправді словаки про Україну практично нічого не знають. Серед багатьох з них мандрують проросійські настрої, чи як точніше сказати, думка про те, що Євросоюз це погано, і краще союз з Росією. Ну що ж. Кожному своє.

Польща. Окрема історія, протягом 3 місяців, я мав змогу побувати там кілька разів. Спочатку підкорив далекий портовий Гданськ, а також кілька раз навідувався до Кракова. Зокрема колишній конц-табір Освенцим, копальня солі Велічка, чарівне озеро Морське Око, старий монастир Тинець, та ще багато чудових моментів пов'язаних з цими краями, звідки родом моя дівчина Роксана.

Вернувшись домів, я також вирішив почати здавати сесію раніше (так таке можливе), щоб мати більше часу в травні, а також на літо. Погодьтеся це супер, адже таким чином ви наприклад зможете вже в кінці квітня чи травня поїхати відпочивати, стажуватись чи працювати. Поки все йде доволі успішно, "все идет по плану". 

Підсумовуючи цей період можу назвати його мега-успішним в плані подорожей. Зокрема поїздка в Мальту, відкрила переді мною 20 країну Європи в якій я був. В академічному плані, важаю теж був великий поштовх, а інформація про те, що я з вересня вирушаю на дослідницький проект в Естонію, була кремом на торті. Трохи менший прогрес був в мене у вивченні іспанської, через часто відсутність вільного часу. Але екзамен в середу покаже до чого я довчився.

Мій перший рік на програмі ERASMUS MUNDUS ще не закінчився, але я закликаю кожного не втрачати такої можливості, яка відкриється перед вами, у разі якщо вас буде обрано на неї. Не бійтеся витрати два роки свого життя, воно одне, і ним треба насолоджуватись. А від навчання ви нічого не втратите, це я вам обіцяю.