Вирішив започаткувати нову рубрику в рамках блогу. Вона буде присвячена моїм поглядам на різні соціальні інститути, проблеми та питання пов'язані з Україною. Одним словом про наболіле, і так як я це бачу і відчуваю. Також готовий до конструктивних коментарів, критики та підтримки. Думати - значить розвиватись. Часи важкі, та рухатись вперед треба..
***
З іншого боку, вона й надалі має певний електорат, і з думкою людей треба рахуватись, особливо в сучасному ліберальному світі, навіть як би сильно ви цього не хотіли. Може, якби на початку новітньої історії, була спроба показати різницю між комуснітичною партією та ідеями, та компартією срср, деякі зміни би відбулись. Як цього не зробили тоді, треба починати тепер і більш рішуче.
далі буде...
Перебуваючи закордоном, як ніколи відчуваєш себе українцем, можна сказати справжнім патріотом, і дивишся на проблеми трохи з іншої перспективи. Можливо це наслідок того, що стаєш жертвою іншого медіа простору та швидше частинкою іншого суспільства (якщо звісно спілкуєшся не лише з українцями). Можливо це смуток за домом, і бажання змінити Україну, хоч би на трішки після побаченого і пережитого. Як змінити? Це вже інше питання...
***
щоб не плакать, я сміявся
Минав 24 рік. Незалежності. Вік, коли вже почуваєш себе дорослим, коли час приймати власні рішення, коли слід вже виходити "в люди" так би мовити. Натомість в силу різних обставин, ти відчуваєш ніби попав в погану школу. Здавалось твій давній друг, якого ти вважав братом, змінився, чи то показав свою суть, і знущається з тебе. Забирає твої речі, лупцює, оббріхує тебе перед іншими твоїми друзями. А може вони теж не друзі? Можливо слід було не довірятись їм?
Невже марно пройшли ті 24 роки твого життя. Коли ти встиг зробити помилку? Чи може ти не переставав їх робити?
Аналізуючи політику та історію України, починаючи з 1991 року (хоча треба копати навіть і глибше), розумієш, що нічого не змінилось в системі, яку треба було міняти з голови. Була ейфорія та віра, але не так треба ставитись до речей. Проблеми шукати слід у корені. Відсутність люстрації політиків на початковому етапі (1), некваліфікованість нових (2), не змога зробити рішучий крок у вигляді заборони компартії (3), це те що призвело до нинішньої ситуації. Навіть приклади сусідніх країн (Балтійські країни, Польща, Чехословаччина), того ж радянського блоку, здавалось не навчили політиків нічого. Чи може таки вони навіть цього не хотіли. Чому? Дивіться три причини вище.
Думаю з першою і другою погодяться всі. Чому власне для мене головна остання? Компартія, як головний імплементатор всіх злочинів проти українців (голодомори, репресії, денаціоналізація) повинна була понести покарання. Натомість отримала шанс продовжувати свою діяльність, нарощуючи на певному моменті свій електорат. Партія була і є по суті виконавцем політики Росії. Протягом її існування та політичного життя в Україні, вона постійно була причетною до провокацій, коаліцій та скандальних законів. Тим не менше й надалі діяла. Навіть серп і молот не був заборонений!
Думаю з першою і другою погодяться всі. Чому власне для мене головна остання? Компартія, як головний імплементатор всіх злочинів проти українців (голодомори, репресії, денаціоналізація) повинна була понести покарання. Натомість отримала шанс продовжувати свою діяльність, нарощуючи на певному моменті свій електорат. Партія була і є по суті виконавцем політики Росії. Протягом її існування та політичного життя в Україні, вона постійно була причетною до провокацій, коаліцій та скандальних законів. Тим не менше й надалі діяла. Навіть серп і молот не був заборонений!
З іншого боку, вона й надалі має певний електорат, і з думкою людей треба рахуватись, особливо в сучасному ліберальному світі, навіть як би сильно ви цього не хотіли. Може, якби на початку новітньої історії, була спроба показати різницю між комуснітичною партією та ідеями, та компартією срср, деякі зміни би відбулись. Як цього не зробили тоді, треба починати тепер і більш рішуче.
Зараз знову питання заборони Компартії лише кидається окремими політиками у маси, для популізму. Жодної конкретики чи ініціативи. Надіюсь анонсований Люстраційний комітет розпочне цю справу. І у діях треба бути максимально радикальним та рішучим. Україні не потрібна перманентна революція, тут треба діяти методом, який в народі називають "серпом по яйцям". Я також розумію, що в умовах, які зараз відбуваються, це навіть тяжче ніж колись. Але починати потрібно - краще пізно ніж ніколи.
***
***
неуцтво зближує людей, а професіоналізм їх розділяє
Впевнено 24 роки, Україна плавно рухалась до кризи. В 2004 році був шанс якось змінити цю тенденцію. Та натомість провал Оранжевої Революції (Ющенко привєт), зневіра людей, - лише її поглибили. Відбулись події часу Майдану, і тим не менше ми далі бачимо тих самих осіб за кермом держави. Люди не навчились здається. Чи не хочуть навчитись. Чи їм не дають вчитись. Я особливо глибоко не досліджував досьє всіх нових міністрів. Тим не менше наявність деяких з них, доволі дивна. Мені звісно шкода те що сталось з Булатовим, і я теж полюбив голос Нищука на Майдані, але я наразі сумніваюсь в їх професіоналізмі, власне як керівників. А їм довірені галузі, які є критичними для формування суспільства, нації та освіти. Не забуваймо, що у нас не моногенна країна. над цим треба працювати - "або рубльом або мечом". Нова влада має поставити собі за мету завершення формування та укріплення української нації. І вести її до цього мають професіонали, а не бувалі "політики", в яких люди знову розчаруються.
Блохін був славетним футболістом, а як тренер не самореалізувався. Власне треба відрізняти виконавців від керівників. Так само як і від зрадників. Чому нова влада не поміняла керівників міліції, прокуратури на місцях? Те що сталось в Одесі тепер, на їх совісті теж.
Важливим фактором, який зараз сильно б'є по Україні і її політиці, є власне мілітарна політика Росії, де силовики отримають зарплати в 3, а то й більше раз. Сумно звісно звучить, що за гроші так можна продатись, але всі хочуть жити добре. От і маємо таку ситуацію з міліціонерами, які мріють про добробут. Це в поєднані з фактором політики русифікації, яка велась роками (чи навіть століттями).
Важливим фактором, який зараз сильно б'є по Україні і її політиці, є власне мілітарна політика Росії, де силовики отримають зарплати в 3, а то й більше раз. Сумно звісно звучить, що за гроші так можна продатись, але всі хочуть жити добре. От і маємо таку ситуацію з міліціонерами, які мріють про добробут. Це в поєднані з фактором політики русифікації, яка велась роками (чи навіть століттями).
Треба міняти і критерії підбору та призначення держслужбовців. Утворити комісію, яка перевіряє знання української та принаймні одної іноземної мови. Психологічний тест теж би пригодився для оцінки логіки та лідерських якостей особи. Досить призначати за заслуги чи красиві очі. Країні треба менеджерів, бажано з іноземним досвідом. Пригадую недавно випускники провідних вузів звернулись до влади з пропозицією співпраці та допомоги, тим не менше достойної відповіді вони так і не отримали...
І щонайгірше ті події, що відбуваються зараз в Україні, йдуть по одному сценарію, таке враження що влада не хоче, не може, а щонайгірше не знає що робити. Ніби пробує виконати Женевські угоди, на які Росія клала. Соррі, може ви не зрозуміли - КЛАЛА. Так само як і на Будапештський меморандум, та інші договори.
До моменту виборів 25 травня, можливий варіант, що вже не треба буде голосувати в тих місцях.
І щонайгірше ті події, що відбуваються зараз в Україні, йдуть по одному сценарію, таке враження що влада не хоче, не може, а щонайгірше не знає що робити. Ніби пробує виконати Женевські угоди, на які Росія клала. Соррі, може ви не зрозуміли - КЛАЛА. Так само як і на Будапештський меморандум, та інші договори.
До моменту виборів 25 травня, можливий варіант, що вже не треба буде голосувати в тих місцях.
***
далі буде...
No comments:
Post a Comment