Транспортом добирання до Чехії(Праги), я вибрав автобус. Як завжди в принципі. Зайняла мені ця породож з переглядом якогось нового, "захоплюючого" російського серіалу цілих 17 годин. До мого рекорду подорожі в Таллінн(22 години) на жаль чи щастя, не дотягнув.
Отже оминаючи історії про останньо-хвилинне збирання речей, епізод "епічний каблук", зустріч з Анею (також учасницею семінару з якою ми раніше онлайн познайомились) та власне дорогу, переходжу до Чехії.
Від попереднього перебування в цій країні в мене лишились не дуже позитивні враження. Перш за все з того часу мені згадувались зруйнований вокзал, купа бруду на дворі, обман в ресторані моїх друзів, а також величезну кількість російськомовних туристів. Складалось таке враження, що я в якомусь місті в Росії, і це забирало відчуття мого перебування в іншій,європейській країні.
Прибувши до Праги в 6 ранку, не дуже багато маєш опцій, коли у тебе на руках немає чеської валюти. Тому мінімально орієнтуючись в даній частині Праги, ми вирушили до центральної частини міста, де точно були кантори. Нарешті його знайшовши, ми обміняли гроші за не дуже вигідним курсом, проте іншого виходу не було - ми були досить стомлені й хотіли перекусити та пересидіти до моменту зустрічі з організаторами,а всі інші обмінники були закриті. Засіли ми в KFC. Точка, яку я люблю за можливість постійно наповняти кружечку напитками від Пепсі)) Проте зекономити на цьому не вдалось, бо там виявився платний туалет ;) Таки дочекавшись поки нам відпишуть організатори, ми пішли в сторону офісу потрібної нам організації. Залишили там речі та пішли далі гуляти по Празі. В офісі ми також познайомились з учасником-словенцем(Грігором), з яким поставили мету, піти дегустувати чеське пиво. Словянська душа, що ще скажеш. Місію ми успішно розпочали, та був час передислоковуватись до місця проведення семінару - містечка Рехловіце, що трішки більше в годині їзди від Праги.
Опинившись там, ми познайомились з нашими тренерами та іншими учасниками(була ще одна учасниця з України - Юля), та почали призвичаюватись до середовища.
Я не буду описувати кожен день програми та кожну подію. Розповім лише про найголовніше.
Взагалі суттю нашого семінару було неформальне навчання, міжкультурний діалог, посилення знань, а також пошук партнерів для майбутніх проектів.
Тренери попались дійсно кваліфіковані, це було видно з моменту знайомства. За їх плечима великий багаж знань,навичок та мандрівок, з яких вони власне це і черпали. Вони нас поділили на кілька груп, і протягом семінару постійно міняли в різні команди (хоча одна, основна(фокусна), таки залишилась). Це робилось звісно для кращої комунікації, активнішого "айсбрейкінгу" та більшого пізнання культур.
Ще однією великою перевагою такого тренінгу була можливість бути ближчим до природи. Для багатьох з нас це виявилось ривок за межі "зони комфорту". Проте вже до кінця семінару, учасники таки її трохи розширили. Концепція проста. Якщо хочеш пізнавати, іноді слід робити кроки за межі свого кругу, поступово його розширюючи та пізнаючи більше знань. Детальніше можна почитати про цю теорію на Вікіпедії Тім-білдінг в нас завдяки відносній ізоляції та близькості, вийшов дуже ефективним. На нашому місці був доступ до вай-фаю, що в свою чергу показав наскільки в даний час, ми залежні від Інтернету. Тому для себе я зрозумів, що дійсно хороші тренінги та семінари слід проводити десь за містом, з одно-денним виїздом на екскурсію, та доступу до інтернету лише для одного компютера)
Протягом семінару ми також відвідали місто Усті над Лабем - невеличке, проте доволі затишне. В ньому я ще раз переконався що в Чехії слід бути дуже обережним з валютними операціями. Грузинка в супермаркеті виявила, що в обмінній касі їй видали не коруни а форінти, проте номіналом який мав бути в чеські валюті. Як результ - більш ніж 10 разовий обман по грошам. Також жителі міста не дуже балувані вивченням іноземних мов(англійською, російською чи то німецькою). Адже проживаючи біля Німеччини вони не могли пояснити нам як і куди пройти, на мої запитання моєю ламаною німецькою (чи то моя німецька була настільки ламана).
Ще одним цікавим моментом, було те, що я попав в фокусну групу з представниками Кавказу (вірменин,азербайджанка та грузинка). Тісне спілкування з ними допомогло мені краще пізнати їх культуру, точніше змусити в майбутньому відвідати ці краї. Також більше взнав про проблему Нагірно-Карабахського конфлікту, та спостерігати, як грузинка виступала медіатором в деяких дружніх суперечках сторін. Ну і як завжди поповнив свій словниковий запас деякими словами (найбільше азербайджанськими).Підсумовуючи мушу сказати, що я не тільки змінив свою думку про Чехію в кращу сторону, а й здобув багато знань, та власне добре відпочив. Проте найголовнішим плюсом подорожі, стала мабуть мотивація до самовдосконалення та пізнання нового. Цілі, які були поставлені перед семінаром, на мені спрацювали.
Окрім того, немаловажним елементом мандрівки, стала і сума, яку я витратив. Це близько 25-30 євро за 8 днів. (хоча й додому привіз, ще трохи чеських грошей, бо в неділю сувенірні магазини на околицях були закриті, а я вже поспішав на автобус, тому купив лише відкритки та магнітики). Також старався трішки зекономити для своєї наступної подорожі, про яку взнав, перебуваючи в Чехії.
Сподіваюсь зовсім скоро, зможу розказати про свою наступну пригоду, але вже не з Європейської країни ;)
No comments:
Post a Comment